Національний природний парк «Шацький»
Національний природний парк «Шацький»
Шацький національний природний парк був утворений постановою Ради Міністрів Української РСР від 28.12.1983, № 533, площа складала 32 515 га. Відповідно до Указу Президента України від 16.08.1999, № 992/99 вона розширена до 48 977,0 га. На сьогодні ця територія є ядром української частини Трилатерального біосферного резервату «Західне Полісся» загальною площею 214990,9 га, з яких 75074,9 га належить Україні, утвореного 28.10.2011 р., що підтверджує її виняткові природні цінності та значення у збереженні й відновленні біорізноманіття в Європі. Для ефективності природоохоронної діяльності проведено зонування території біосферного резервату, у якому площа заповідної зони становить 5,732 га, буферної – 12,325 га, транзитної – 57,018 га. У НПП залежно від ступеня збереженості природних комплексів виділяється чотири функціональних зони: заповідна з найвищим ступенем збереженості екосистем (9,8 % загальної площі), регульованої (25,2 %) та стаціонарної рекреації (2,6 %), господарська (62,4 %), де економічна діяльність відбувається з урахуванням вимог природоохоронного законодавства. У межах ШНПП знаходяться водно-болотяні угіддя міжнародного значення «Шацькі озера», утворені 23.11.1995 р. площею 13 039 га. Із 1999 р. ВБУ національного природного парку в межах Рамсарської конвенції віднесено до водно-болотних угідь ІВА територій (International Bird Area Program) міжнародного значення (UA–28, № 001). З 2002 р. їх площа становить 32 850 га й охоплює значну частину Шацького озерного комплексу. Територія ВБУ Шацького НПП, де перетинаються два важливі міграційні шляхи: Поліський широтний і Біломорсько-Балтійсько-Середземноморський, слугує місцем зупинки для водоплавних і навколоводних птахів під час перельоту після зимівлі до місць гніздування і навпаки (щороку пролітає до 100 тис. птахів.
Територія Шацького поозер’я охоплює непересічний за своїми геолого-геоморфологічними особливостями озерно-карстовий ландшафт північно-західної частини Поліської низовини з рівнинним рельєфом і домінуванням водно-льодовикових четвертинних відкладів. Специфічними особливостями території є розміщення між двома постмаксимальними зонами поширення крайових льодовикових утворень дніпровського льодовика – Ростанською і Головнянською, що об’єднують складний комплекс кінцево-моренних і зандрових утворень; наявність однієї з найбагаточисленніших озерних груп Поліського озерного поясу Східноєвропейської рівнини, розміщених на вододілі; переважання в голоценову епоху серед морфодинамічних процесів формування території карстоутворення і заболочування. Загальна площа 27 озер у межиріччі Західного Бугу та Прип’яті складає понад 6 тис. га. Найбільші озера: Світязь (площа 2750,0 га, максимальна глибина 58,4 м), Пулемецьке (1920,0 га), Луки (680,0 га), Люцимер (450,0 га), болота: Унич, Хороми, Князь Багон.
Найпоширенішими лісовими формаціями є соснові ліси – чорницеві, зеленомохові, рідше – лишайникові, вересові, заболочені, багново-лохинові. Навколо оз. Люцимер ростуть дубово-соснові ліси. На підвищеннях рельєфу поширені дубово-грабові масиви, у пониженнях переважають вільшняки. Березові ліси трапляються рідше, вони, зазвичай, зростають на місці вирубаних корінних соснових і дубово-соснових лісів. Серед болотяних комплексів здебільшого переважають осокові, у заплаві Прип’яті трапляються високотравні, навколо озер Кримного, Люцимера поширені осоково-гіпнові, осоково-гіпново-сфагнові та осоково-сфагнові. Між лісовими масивами та навколо боліт фрагментарно поширені луки – болотисті в заплаві Прип’яті та торфові на міжозерних площах на місці осушених боліт. Флора охоплює понад 800 судинних та 110 мохоподібних видів рослин, що складає майже 40 % флори Українського Полісся загалом або 70 % флори Західного Полісся. Тут трапляється 28 рідкісних видів рослин, що, зазвичай, знаходяться на південній межі ареалу свого поширення. Багато з них, згідно із міжнародними угодами, підлягають особливій охороні. У міжнародні та національні охоронні списки внесені: альдрованда пухирчаста Aldrovanda vesiculosa, береза низька Betula humilis, булатка червона Cephalanthera rubra, гніздівка звичайна Neottia nidus-avis, гронянка півмісяцева Botrychium lunaria, зелениця сплюснута Diphasiastrum complanatum, жировик Льозеля Liparis loeselii, журавлина дрібноплода Oxycoccus microcarpus, зозулині черевички справжні Cypripedium calceolus, коручки болотяна Epipactis palustris і темно-червона E. atrorubens, лілія лісова Lilium martagon, любка дволиста Platanthera bifolia, осоки Девелла Carex davalliana і затінкова C. umbrosa, зозульки м’ясочервоні Dactylorhiza incarnata, плямисті D. maculate і травневі D. majalis, плаун річний Lycopodium annotinum, росянки довголиста Drosera anglica і середня D. intermedia, товстянка звичайна Pinguicula vulgaris, шейхцерія болотяна Scheuchzeria palustris та ін. Серед видів рослин, що підлягають особливій охороні, є смілка литовська Silene lithuanica та костриця поліська Festuca polesica. Серед вищих судинних рослин ШНПП 75 видів є регіонально рідкісними. У ШНПП росте низка фітоугруповань, занесених до Зеленої книги України. Серед типових – це ліси соснові зеленомохові, чорничні, з ялівцем, багнові, ялинники. Серед них наявні формації бобівникові-журавлино-сфагнові, трясучково-дводомноосокові, шейхцерієво-сфагнові, осоково-шейхцерієво-сфагнові, низько-березово-сфагнові, Aldrovanda vesiculosa, латаття білого Nymphaea alba й сніжно-білого Nymphaea candida, глечиків жовтих Nuphar lutea, їжачої голівки малої Sparganium minimum.
Різноманітна фауна озерного краю, де зареєстровано 2028 видів тварин, серед яких 1676 – безхребетних, 352 – хребетних, зокрема 30 риб, 12 земноводних, сім плазунів, 241 птахів, 62 ссавців. Типові в межах Шацького поозер’я такі ссавці, як дикий кабан Sus scrofa, сарна європейська Capteolus capteolus, лисиця звичайна Vulpes vulpes, заєць-русак Lepus europeaus, куниця лісова Martes martes, їжак білочеревий Erinaceus concolor, мідиця звичайна Sorex arenaus. У Червону книгу України занесені 34 види фауни: ропуха очеретяна Bufo calamita, мідянка Coronella austriaca, гоголь Bucephala clangula, змієїд Circaetus gallicus, журавель сірий Grus grus, кульон великий Numenius arguata, лелека чорний Ciconia nigra, лебідь-шипун Cygnus olor, лунь польовий Circus cyaneus, очеретянка прудка Acrocephalus paludicola, савка Oxyura leucocephala, скопа Pandion haliaetus, сорокопуд сірий Lanius excubitor, чеграва Hydroprogne caspia, чернь білоока Aythya nyroca, шуліка рудий Milvus milvus, горностай Mustela erminea, видра річкова Lutra lutra, кутора мала Neomys anomalus та ін. До міжнародних природоохоронних переліків: додатків 1 і 2 Бернської конвенції включені – 154 види тварин, Європейського Червоного списку глобально вразливої фауни і флори – 9 видів, серед яких деркач Crex crex, Oxyura leucocephala, Acrocephalus paludicola, Milvus milvus, Lutra lutra та ін.
