Національний природний парк «Прип’ять–Стохід»
Національний природний парк «Прип’ять–Стохід»
«Прип’ять–Стохід» – національний природний парк загальною площею 39 315,5 га, що лежить у межах землекористування ДП «Любешівське ЛМГ», ДП СЛАП «Любешівагроліс», утворений згідно з Указом Президента України від 13.08.2007, № 699/2007 для збереження, відтворення й раціонального використання типових та рідкісних природних комплексів Волинського Полісся. НПП створено на базі однойменного регіонального ландшафтного парку, заснованого в 1995 р., та низки інших об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення. Землі лісового фонду парку становлять 13 243,63 га (33,69 % всіх угідь), чагарникової рослинності – 6 192,36 га (15,75 %), верхових, низинних і перехідних боліт – 17 147,59 га (43,61 %), пісків – 54,13 га (0,14 %), внутрішніх водойм – 2 164,79 га (5,51 %), інших земель – 513,0 га (1,3 %). Проведено функціональне зонування парку: площа заповідної зони в заплавах рік Прип’яті та Стоходу з болотними й лісовими масивами становить 5783,1 га; регульованої рекреації – 4394,8 га, стаціонарної рекреації – 108,5 га; господарська – 29 029,1 га. Територія НПП характеризується низовинним плоским рельєфом із переважанням акумулятивних поверхонь, помірно-континентальними кліматичними умовами з м’якою та вологою зимою й нежарким, із незначними опадами літом, бідними на поживні речовини лучно-болотними й болотними в заплавах Прип’яті та Стоходу, торфово-болотними й торфовими в зниженнях надзаплавних терас, дерново-слабкопідзолистими й дерново-піщаними в межах моренно-зандрових рівнинних межиріч ґрунтами, значними масивами заболочених лісів. Прип’ятсько-Стохідському межиріччю притаманне надмірне заболочення, особливо в північній і східній частинах, високий показник густоти річкової сітки. Для найбільших річок – Прип’яті і Стоходу притаманне розгалуження русла на численні «рукави», лабіринти, між якими лежать заболочені та піщані острови.
Рослинність, сформована в післяльодовиковий період, добре збережена в природному стані. Видове різноманіття флори парку нараховує 510 видів судинних рослин, із яких 487 належать до покритонасінних Angiospermae, чотири – до голонасінних Gymnospermae, 11 – до папоротеподібних Filicopa, вісім – до хвощеподібних Equisetopsida та плауноподібних Lycopodiophyta. Виявлено мохоподібні Bryophyta та численні види нижчих рослин. У рослинному покриві переважає не лісова рослинність, як повсюди на Поліссі, а комплекс водної, прибережно-водної, болотяної та заболочених лук. Ценози прибережно-водної рослинності складаються з очерету звичайного Phragmites australis, лепешняку великого Glyceria maxima та рогозу вузьколистого Typha angustifolia, що утворюють широку смугу біля русла Прип’яті. Нерідко в цих густих і високих заростях трапляється верба попеляста Salix cinerea. Значна роль у прибережних ценозах плетухи звичайної Сalystegia sepium, пасльону солодко-гіркого Solanum dulcamara, м’яти водяної Mentha aquatica, чистецю болотного Stachys palustris. Окремими куртинами трапляються плакун верболистий Lythrum salicaria, незабудка болотяна Myosotis scorpioides, півники болотяні Iris pseudacorus, щавель прибережний Rumex hydrolapathum. Зрідка можна побачити в прибережно-водній смузі цикуту отруйну Cicuta virosa, пухирник звичайний Utricularia vulgaris, вовче тіло болотяне Comarum palustre. Особливо цінні водні угруповання заток і стариць Прип’яті, Стоходу, озер Скориня, Рогізного, які утворені червонокнижним видом – альдровандою пухирчастою Aldrovanda vesiculosa. У складі болотяних угруповань, які формуються в комплексі з водною, прибережно-водною й лучною рослинністю, домінують бореальні види осок: чорної Carex nigra, здутої C. rostrata, блідої C. pallescens, пухирчастої C. vesicaria, високої (омської) C. elata та ін. Звичайними видами є вовче тіло болотяне Comarum palustre, пухівка багатоколоскова Eriophorum angustifolium, щитовник болотяний Thelypteris palustris. Зрідка трапляються росичка круглолиста Drosera rotundifolia, верба Старке Salix starkeana. Лучна рослинність переважає на піднятих частинах заплав та численних островах і займає значно менші площі, ніж болотяна. Переважають торф’янисті луки з домінуванням щучки дернистої Desсhampsia cespitosa, молінії блакитної Molinia cаеrulea, медової трави шерстистої Holcus lanatus, де трапляються ценози дрібних осок: чорної Carex nigra, жовтої C. flava, просоподібної C. panacea. Значно менші площі підвищень заплав зайняті справжніми луками з угруповань мітлиці тонкої Agrostis tenuis, тонконога лучного Poa pratensis, тимофіївки лучної Phleum pratense. Лісова рослинність характеризується переважанням типових поліських чорницевих та зеленомохових соснових лісів, на сухіших ділянках борових терас – лишайникових та зеленомохово-лишайникових. Значно менше поширені листяні ліси – дубові та дубово-грабові, вільхові та мішані дубово-соснові. У лісових ценозах домінують чорниця Vaccinium myrtillus, брусниця Rhodococcum vitis-idaea, багно болотяне Ledum palustre, квасениця звичайна Oxalis acetosella. Звичайними є такі бореальні види, як одинарник європейський Trientalis europaea, плаун булавоподібний Lycopodium clavatum, сухоцвіт лісовий Gnaphalium sylvaticum, ожина шорстка Rubus hirtus та ін. До нечисленних через невеликі площі листяних лісів неморальних видів у парку належать зірочник лісовий Stellaria holostea, перлівка поникла Melica nutans, горлянка повзуча Ajuga reptans, купина багатоквіткова Polygonatum mиltiflorum, наперстянка великоквіткова Digitalis grandiflora, дзвоники персиколисті Campanula persicifolia та ефемероїди – анемони дібровна Anemone nemorosa і жовтецева A. ranunculoides, рясти ущільнений Corydalis solida та порожнистий C. cava. До складу раритетної флори території межиріччя належать судинні рослини, занесені до ЧКУ (39 видів); Додатка 1 Бернської конвенції (чотири види: Aldrovanda vesiculosa, сальвінія плаваюча Salvinia natans, зозулині черевички справжні Cypripedium calceolus, юринея волошкоподібна Jurinea centauroides); ЄЧС (два види: козельці українські Tragopogon ucrainicum, смілка литовська Silene lithuanica); списку регіонально рідкісних рослин (29 видів). До рідкісних для парку угруповань належать: водні, виявлені в оз. Скорині, утворені рдесником маленьким Potamogeton pusillus, та болотяні з осокою дернистою Carex caespitosa ценози евтрофних боліт заплав Прип’яті та Стоходу.
На території межиріччя багатий тваринний світ: 1148 видів тварин, з них 60 видів ссавців, 223 – птахів, шість – плазунів, 12 – земноводних, 30 – круглоротих та риб, безхребетних – 817 видів. З них 84 види занесені до ЧКУ, 24 – ЄЧС (до переліку тих видів, що перебувають під загрозою зникнення у світовому масштабі), 25 – ЧС МСОП, 37 – регіонального списку рідкісних видів, 190 – Додатка 2 Бернської конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 139 – Боннської конвенції про збереження мігруючих диких тварин, 35 – Вашингтонської конвенції про міжнародну торгівлю видами, які перебувають під загрозою зникнення, 62 – Угоди про збереження афро-євразійських водно-болотяних птахів і 16 – Угоди про збереження кажанів у Європі. До рідкісних видів хребетних тварин, що виділені за національними й міжнародними критеріями, належать: мінога українська Eudontomyzon mariae, карась звичайний Carassius carassius, ропуха очеретяна Bufo calamita, черепаха болотяна Emys orbicularis, гуска білолоба мала Anser erythropus, нерозень Anas strepera, скопа Pandion haliaetus, шуліки рудий Milvus milvus і чорний M. migrans, змієїд Circaetus gallicus, орел-карлик Hieraaetus pennatus, орлан-білохвіст Haliaeetus albicilla, беркут Aquila chrysaetos, сапсан Falco peregrinus, журавель сірий Grus grus, деркач Crex crex, кулик-сорока Haematopus ostralegus, баранець великий Gallinago media, пугач Bubo bubo, сова болотяна Asio flammeus, очеретянка прудка Acrocephalus paludicola, синиця біла Parus cyanus, білозубка білочерева Crocidura leucodon, широковух європейський Barbastella barbastellus, вухань звичайний Plecotus auritus, кажан північний Eptesicus nilssonii, мишівка лісова Sicista betulina, горностай Mustela erminea, норка європейськa Mustela lutreola, тхір лісовий Mustela putorius, видра річкова Lutra lutra, рись звичайна Lynx lynx та ін. Багато видів гніздових птахів та ссавців належать до регіонально рідкісних: чапля руда Ardea purpurea, норець сірощокий Podiceps grisegena, плиска жовтоголова Motacilla citreola, мартин малий Larus minutus, побережник білохвостий Calidris temminckii, вовчок лісовий Dryomys nitedula, білозубка мала Crocidura suaveolens та ін. Територія межиріччя фауністично унікальна, бо це одне з небагатьох достовірно відомих в Україні місць гніздування Pandion haliaetus, рідкісної Parus cyanus (ЧКУ), Acrocephalus paludicola, сорокопуда сірого Lanius excubitor (ЧКУ, ЄЧС, ЧС МСОП).
