Ландшафтний заказник «Стохід»

«Стохід» – ландшафтний заказник площею 1572,0 га, що лежить у межах землекористування Ковельського СЛАТ «Тур», Черемошнянського л-ва, кв. 84, 102, 129, 130, 148; Поворського л-ва, кв. 177, 188, 199, 200, 215, 221, 226, утворений за рішенням обласної ради від 10.02.1995, № 3/5. У межах заказника охороняється частина заплави р. Стохід, десятки її приток, заплавні ліси, лісові насадження на терасах річки. У низькобонітетних лісових масивах домінантними породами є вільха чорна Alnus glutinosa й сосна звичайна Pinus sylvestris. У трав’яному покриві трапляється плаун річний Lycopodium annotinum, занесений у ЧКУ. Територія віднесена до об’єктів із переліку Рамсарської конвенції про водно-болотяні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів, основна мета затвердження яких – їх збереження у природному стані у разі проведення невиснажливої традиційної господарської діяльності. Водно-болотяні угіддя слугують місцями зупинки водоплавних і навколоводних птахів під час міграційних перельотів, підтримують життєдіяльність багатьох видів птахів, риб, плазунів, ссавців. Щорічно тут пролітає до 50 тисяч птахів, найчисленнішими серед яких є гусеподібні Anseriformes, журавлеподібні Gruiformes, сивкоподібні Charadriiformes, горобцеподібні Passeriformes. Трапляються рідкісні види тварин, що занесені до ЧКУ та міжнародних природоохоронних переліків – ЄЧС, ЧС МСОП, додатків Бернської конвенції: махаон Papilio machaon, деркач Crex crex, лелека чорний Ciconia nigra, змієїд звичайний Circaetus gallicus, підорлик малий Aquila pomarina, глушець Tetrao urogallus, журавель сірий Grus grus, пугач звичайний Bubo bubo, сорокопуд сірий Lanius excubitor, горностай Mustela erminea, видра річкова Lutra lutra.
Papilio machaon – один із найбільших метеликів в Україні – розмах його яскраво забарвлених крилець сягає 8 см. Крила яскраво-жовтого кольору: передні – з чорними плямами, смужками, цятками, задні – з виїмками по краях, що прилягають до черевця, «хвостиками» до 10 мм, червоно-бурим «очком» у куточку крила. За один підліт до рослини, зазвичай родини зонтичних: морви, кропу, фенхелю, самка відкладає по 2–3 яйця, з яких через деякий час з’являються зелені з чорними поперечними смугами, на яких розкидані великі оранжево-червоні цятки, гусениці до 50 мм завдовжки. Їхня поява відбувається в червні–липні, рідше – наприкінці літа. Через 30–60 днів гусениці, що стали товстими й неповороткими, припиняють їсти, завмирають годин на 5–6, тоді шукають місце для заляльковування: на рослинних рештках, гілках, стовбурах дерев. Жовто-зелена або сірувато-коричнева лялечка відкрита – її задній кінець спирається на щільний жмутик прядива, а передня частина – на шовковистий поясок, який охоплює лялечку й стебельце. Стадія лялечки може тривати 2–3 тижні, а в зимуючих – 4–5 місяців. Метелики й гусениці, що не встигли завершити розвиток, із настанням холодів гинуть. З лялечки навесні в кінці квітня – на початку травня з’являється метелик. Вид вразливий до зміни екологічних умов місць мешкання: розорювання земель, використання мінеральних добрив, засобів захисту рослин, випасання худоби. Часто через свої розміри й яскраве забарвлення потрапляє до ентомологічних колекцій.