Ландшафтний заказник «Нечимне»

«Нечимне» – ландшафтний заказник площею 40,0 га, що лежить у ДП «Ковельське ЛГ», Скулинського л-ва, кв. 70, вид. 1–26, утворений згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР від 25.02.1980, № 132. Під охороною держави – озеро карстового походження; вікові високобонітетні насадження з дуба черешчатого Quercus robur, окремі дерева в яких сягають віку понад 300 років; чагарникові й лучно-болотяні угіддя. Озеро й навколишні краєвиди надихнули свого часу відому українську письменницю Лесю Українку, яка деякий час жила й творила на Волині, зокрема в Колодяжному, на створення драми-феєрії «Лісова пісня» – одного з прототипів жанру фентезі в українській літературі. У межах заказника розміщена філія Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки «Музей Лісової пісні». Поміж сосен та дубів у таємничому лісі справді мимоволі сподіваєшся зустріти героїв безсмертної Лесиної драми. Проте сьогодні озеро поступово перетворюється на болото. Цьому сприяє посіяний біля узбережжя Нечимного для збільшення площ гніздування водоплавних птахів дикий рис Zizania aquatica, що активно розростається й займає щораз більшу площу. Болотяні трав’янисті рослини цицанії зі стеблами заввишки 1–3 м мають водні й надводні листки, ширина пластинок яких сягає 5–30 см. Улоговина водойми майже цілком заповнена сапропелем, рослинними залишками, потужність яких сягає 1,7–8,6 м. Оскільки Нечимне може просто зникнути, воно терміново потребує очищення. Серед різнотрав’я в урочищі трапляються рідкісні види рослин, занесені в ЧКУ: береза низька Betula humilis, булатка червона Cephalanthera rubra, росичка англійська Drosera anglica, зозулині черевички справжні Cypripedium calceolus, лілія лісова Lilium martagon, плаунець заплавний Lycopodiella inuпdata.
Cephalanthera rubra – одна з найгарніших орхідей місцевої флори. Це багаторічна трав’яна рослина заввишки від 25 до 70 см, із циліндричним кореневищем. На тонкому або трохи звивистому стрімкому стеблі, укритому ланцетними листками завдовжки до 12 см, підноситься негусте суцвіття з 2–9 яскравих лілово-рожевих квітів, що з’являються в червні–липні. Квіти не мають нектару, але імітують квіти дзвоників, приваблюючи комах-запилювачів. Дрібне насіння, що з’являється в серпні–вересні, розповсюджується за допомогою вітру. Це головний спосіб розмноження рослини. Насіння проростає, утворюючи мікоризу – симбіотичне співжиття з грибом. Трапляється вкрай рідко й зазвичай поодинокими екземплярами на багатих гумусом і добре зволожених ділянках мішаних лісів та чагарникових заростей. Рослина уникає і глибокої тіні, і яскравих променів сонця. За недостатньої освітленості може до 20 років вести підземний спосіб життя.
Lycopodiella inuпdata – багаторічна трав’яна рослина заввишки 5–10 см із повзучим дихотомічно розгалуженим стеблом, густо вкритим лінійно-шилоподібними листками завдовжки 5–8 мм – мікрофілами. Розмножується спорами й вегетативно. Нечисленні популяції створює в нетипових для плаунових Lycopodiaceae умовах: на торфових болотах, заболочених луках тощо.