Гідрологічна пам'ятка «Оконські джерела»

«Оконські джерела» – гідрологічна пам’ятка природи площею 0,53 га у с. Оконськ. Статус надано згідно з розпорядженням Волинської обласної ради депутатів трудящих від 11.07.1972, № 255 для збереження двох потужних джерел підземних вод сумарним дебітом близько 200 м3/добу. На поверхні невеличкого оз. Окнище з прозорою і приємною на смак водою площею 0,5 га і глибиною 3,0 м вода немов «кипить» – це б’ють сильні джерела карстових вод, що виходять на поверхню під значним тиском, проходячи триметрову товщу води озера і формуючи два куполоподібних фонтани. Особливість оконської води в тому, що вода не замерзає навіть у суворі зими, її температура майже завжди постійна – близько 9 °С, вона не піддається газуванню, хімічний склад води формують аніони хлоридів і карбонатів, серед катіонів – кальцій, натрій, магній. Рівень води в озері постійний, воно ніколи не переповнюється, бо сполучається із річкою Окінкою та кількома спорудженими біля них рибогосподарськими ставками. Про якість води озера свідчить успішне розведення форелі райдужної Oncorhynchus mykiss, дуже вибагливого виду, який в природних умовах трапляється лише в чистих карпатських ріках. Джерела відомі здавна, поблизу них у гостинці завжди зупинялися подорожні і поштові кур’єри. Одним із перших у 1899 р. описав оконське диво відомий дослідник Полісся П. А. Тутковський. У XIX ст. ця місцина виглядала як глибоке «вікно» серед болота з піщаним дном і водою голубувато-зеленуватого кольору, з якого за кілька метрів витікала вода і приводила в рух водяний млин. Пізніше інженерами-гідрологами було пробурено кілька свердловин глибиною до 30,0 м, якими піднімалася вода фонтаном на 15,0 м. У середині XX ст. навколо них утворилося озеро. Селяни обкопали його високим земляним валом, обсадили вільхою чорною Alnus glutinosa, вербами Salix caprea, калиною Viburnum opulus. Тепер на озерному валі ростуть чорні вільхи Alnus glutinosa.